Гучна справа

17 квітня 2020 року у випуску журналістського розслідування «Гучна справа» - «Поліцейські розстріляли дитину» (випуск 57), що був в ефірі ТРК «Україна» надано інформацію такого змісту:

 «… через карантин в Україні заборонили мітинги та збори і хід справи про розстріл поліцейськими дитини раптово змінився…»;

«…у той час, як вся країна зайнята боротьбою з коронавірусом, поліцейських, яких обіцяли покарати, тихо відпустили додому…».

 З огляду на те, що розгляд кримінального провадження, про яке йшлося у зазначеному випуску, здійснюється Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області та стосується подій, що відбулись у м. Переяславі 31.05.2019, слід звернути увагу на наступні обставини.

Обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складений відносно чотирьох осіб: троє повнолітніх і одна неповнолітня особа.

Обвинувальний акт за обвинуваченням однієї особи у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 119 КК України КК України; двох осіб – за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України та однієї особи – за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України направлений Прокуратурою Київської області 23.12.2019 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.

Підтримання державного обвинувачення у цій справі здійснюється групою прокурорів Прокуратури Київської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України під час судового провадження запобіжні заходи обиралися та продовжувалися судом виключно за клопотанням прокурора.

24 лютого 2020 року ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області за клопотанням прокурора трьом обвинуваченим було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, тобто з 24 лютого 2020 року до 24 квітня 2020 року, утримуючи їх в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Оскільки законом (ч. 3 ст. 183 КПК України) передбачений обов’язок суду визначити розмір застави, двом обвинуваченим, які обвинувачуються у вчиненні злочинів не пов’язаних із застосуванням насильства або погрозою його застосування чи який причинив загибель людини, було визначено заставу у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 273 260 грн. Внесення застави відповідно до закону передбачає звільнення особи з-під варти.

Третьому обвинуваченому застава не визначалася, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд вправі не визначати розмір застави щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Також, закон зазначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам (ч. ч. 1, 4 ст. 183 КПК України).

При цьому, щодо одного з обвинувачених застава внесена 25 лютого 2020 року, а щодо іншого - 04 березня 2020 року.

Карантинні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 Кабінетом Міністрів України запроваджені з 12 березня 2020 р.

Отже, твердження, зроблені у вищезгаданому випуску в ефірі ТРК «Україна» є очевидно неправдивими та маніпулятивними.

При цьому, звертаємо увагу на те, що ст. ст. 129, 131-1 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» підтримання публічного (державного) обвинувачення в суді покладено на прокурора.

Зміна обвинувачення, висунення додаткового обвинувачення або відмова від підтримання обвинувачення в суді є повноваженнями прокурора (ст. ст. 337, 338, 339, 340, 341 КПК України).

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції).

Обов’язок доказування обставин у кримінальному провадженні покладається на слідчого та прокурора (ст. 92 КПК). Тобто, саме сторона обвинувачення повинна довести перед судом обставини кримінального провадження, викладені в обвинувальному акті.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Отже, будь-які показання, які надаються журналістам, насамперед із порушенням прав осіб, які надають такі показання, судом не можуть бути прийняті.

 Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції).

Також презумпція невинуватості закріплена в п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 4 Кодексу етики українського журналіста, який схвалено з’їздом підписантів Етичного кодексу у м. Києві у жовтні 2013 року, передбачено що висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених. Журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду.

У пункті 6 цього Кодексу визначено, що повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.

Пунктом 18 цього Кодексу також передбачено, що журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми.

У зв’язку з цим, до набрання вироком суду законної сили нікого не може бути визначено винуватим у вчиненні злочину. У разі, якщо інформація, яка дає підстави звинувачувати певну особу у вчиненні злочину, подається у формі аудіовізуального продукту, доречним є зазначення про «презумпцію невинуватості» як у візуальній, так й звуковій формі.

Зважаючи на викладене, закликаємо журналістів та інших осіб, які висвітлюють події, що є предметом судового розгляду у межах кримінального провадження забезпечити законність та повагу до гарантованих Конституцією прав осіб, які є учасниками цього кримінального провадження.