Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач просив суд визнати незаконною та скасувати постанову Управління патрульної поліції в частині накладення адміністративного стягнення та провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, по відношенню до нього припинити, звільнивши його від адміністративної відповідальності шляхом винесення усного зауваження.
Особа визнавав, що зупинився за дорожньою розміткою, після подачі світлофором сигналу, який забороняє рух, але вказував, що пересік лінію та заїхав за неї лише на 0,5 метра. Позивач зазначав, що таке порушення, в якому він щиро кається, носило формальний характер та є малозначним, оскільки не створило аварійної ситуації чи перешкод іншим транспортним засобам або загрози пішоходам. На зазначені обставини, а також те, що він раніше не вчиняв ніяких порушень правил дорожнього руху, він указував інспектору, просив звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежитися усним зауваженням, але обставин, що пом`якшують його відповідальність, інспектор не врахував.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про можливість задоволення позову. Суд скасував постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині накладення адміністративного стягнення та змінив захід стягнення, усним зауваженням, а провадження закрив на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за малозначністю.
Касаційний адміністративний суд не погодився з таким вирішенням спору, скасував судові рішення, а у позові відмовив.
Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до приписів статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною другою статті 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.
КАС зауважив, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема на підставі частини другої статті 122 КУпАП, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - працівників органів і підрозділів Національної поліції.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Суд зазначив, що сфера застосування статті 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (у цьому випадку - Управління патрульної поліції).
Тому ВС дійшов висновку, що, приймаючи рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, суди попередніх інстанцій вийшли за межі своєї компетенції тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства (постанова від 31.10.2019 у справі № 266/3228/16-а).
Джерело: Українське право
_03_03.png)
