Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суди розглядали справу за позовом особи про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації. Позивач зазначав, що інформація, яка стосувалась його особи, була поширена серед невизначеного кола осіб - телеглядачів телеканалу, є недостовірною, оскільки містить відомості про події, які не існували взагалі, а також є негативною, оскільки створює негативну соціальну оцінку позивача в очах оточуючих як особи, яка була співучасником злочину (вбивства), тому порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Суди виходили з того, що поширена інформація є оціночним судженням, оскільки її автором вжито слово «можливо», тобто автор припускає певну інформацію, а не стверджує її. Також суд зазначив, що поширена інформація не є негативною, не встановлено, що вона ганьбить честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації, а позивачем не доведено, що поширення цієї інформації призвело до негативних для нього наслідків.
Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Касаційний цивільний суд зазначив, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Суд касаційної інстанції зазначив, що Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що поширена інформація є оціночним судженням, оскільки її автором вживаються мовно-стилістичні засоби, а саме - ввідне слово «можливо». Тобто автор, застосувавши вказане ввідне слово, чітко виразив своє відношення до повідомлення, дав загальну оцінку цього повідомлення - він припускає певну інформацію, а не стверджує її. А, отже, поширена інформація не може бути перевірена на відповідність фактичним даним. А фрази, зазначені у позові, є вираженням суб`єктивної думки і поглядів автора, його характеристики та оцінки можливим діям позивача і не носять характеру однозначного твердження (постанова від 11.07.2019 у справі № 757/29455/16-ц).
Джерело: Українське право
_03_03.png)
