Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
З метою інформування громадськості, а також усунення некоректного сприйняття обставин кримінального провадження за обвинуваченням трьох осіб у вчиненні замаху на вбивство та незаконному поводжені зі зброєю, яке може мати певний суспільний інтерес, доводимо до відома, що на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 25.04.2019 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області направлено кримінальне провадження № 359/3600/19.
У цьому кримінальному провадженні розглядається обвинувальний акт щодо трьох осіб, які обвинувачуються у вчиненні замаху на вбивство та незаконному поводженні зі зброєю.
Обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні надійшов до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області 25.04.2019 о 17 год. 25 хв. Разом із обвинувальним актом до суду подано клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який відповідно до відомостей з обвинувального акту спливав до 02.05.2019.
На виконання приписів ч. 4 ст. 28 КПК України, якою визначено, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово; ст. 186 КПК України, якою передбачено невідкладний розгляд клопотань про застосування або зміну запобіжного заходу, зважаючи на положення ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підготовче судове засідання було призначено на 14:30 26.04.2019 (останній робочий день до 02.05.2019) та зроблені виклики усім учасникам справи, у тому числі до 09:30 26.04.2019 повідомлені прокуратура Київської області, потерпілі, захисники, а також направлено вимоги про доставку обвинувачених.
У визначений час у судове засідання з’явились захисники, прокурори Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області, доставлено обвинувачених. Потерпілі та прокурори прокуратури Київської області у судове засідання не з’явились.
У підготовчому судовому засіданні судом розглянуто заяви захисника обвинувачених про відсутність належних повноважень у цьому кримінальному провадженні в прокурорів Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури, а також заяви про їх відвід, які залишені судом без задоволення.
Прокурор, який подав клопотання про продовження (обрання) обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до суду не з’явився і не подав будь-яких додатків та доказів, що їх обґрунтовують. Прокурор Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури підтримав подані клопотання та уточнив їх, зазначивши про необхідність саме обрання, а не продовження обвинуваченим запобіжного заходу, як визначено нормою статті 315 КПК України. Прокурором не було надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції, що викладена в клопотаннях. Сторона захисту заперечувала щодо задоволення клопотань через їх необґрунтованість, безпідставність та повну відсутність будь-яких доказів.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
При розгляді зазначених клопотань суд керувався приписами ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Також враховано приписи ст.17 КПК України, якою врегульовано презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Застосовано приписи ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім визначених випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Враховано положення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить його спір щодо його права та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення
На підставі ч. 4 ст. 194 КПК України, суд оцінив наявні (доведені прокурором) ризики здійснення обвинуваченими дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Також судом враховано практику Європейського суду з прав людини, де констатовано низку порушень ст. ст. 5, 6 Європейської конвенції з прав людини при вирішенні питань застосування до осіб запобіжних заходів, пов’язаних із позбавленням волі.
За результатами розгляду клопотань прокурора про продовження (обрання) строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених судом постановлено ухвалу про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати житло цілодобово, із застосуванням електронних засобів контролю та покладення виконання певних обов’язків. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для обрання (продовження) обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором доведено лише ризик переховування обвинувачених від суду й не надано суду жодного доказу на підтвердження існування інших ризиків та неможливості застосування іншого більш м’якого запобіжного заходу, що передбачено ч. 4 ст. 194 КПК України.
При цьому слід наголосити, що система кримінального судочинства має законне право накладати певні обмеження на осіб, обвинувачуваних у вчиненні злочину. Такі заходи в першу чергу мають забезпечити участь обвинувачуваного у майбутніх судових засіданнях, а не в якийсь інший, неправильний, спосіб здійснювати покарання. Оскільки обвинувачений вважається невинуватим, доки винуватість не доведено, такі обмеження не можуть набирати форми покарання або використовуватися як метод запобігання публічним заявам із боку обвинувачуваного проти слідства та про свою невинність.
Прикладом порушення презумпції невинуватості є публічні висловлювання про винуватість осіб до завершення суду та винесення вироку.
Також є неприпустимим викривлення обставин та маніпулювання суспільною думкую шляхом усіченого викладення фактів справи або зазначення у заголовках статей чи повідомлень інформації, яка не відповідає їх змісту.
Спроби тиску на суд або втручання в його діяльність з боку будь-яких осіб, насамперед учасників справи, протирічить положенням ст.129 Конституції України, ст. ст. 6, 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» тощо та може бути підставою для притягнення до кримінальної відповідальності.
Про призначені судові засідання, а також винесені судові рішення у цій справі можна дізнатись на сайті Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області та у Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером справи - 359/3600/19.
Пресс-служба суду
_03_03.png)
