Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач оскаржував звільнення з займаної посади за систематичне невиконання обов'язків згідно з посадовою інструкцією, за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд зазначив, що позивач недобросовісно виконував свої посадові обов'язки, у зв'язку з чим притягувався до дисциплінарної відповідальності. У обох випадках йому було оголошено догану, потім звільнено із займаної посади за пунктом 3 статті 40 КЗпП України - за систематичне невиконання обов'язків згідно з посадовою інструкцією. Про накладення дисциплінарних стягнень позивач був своєчасно повідомлений, але питання про їх скасування не ставив.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що суд не врахував допущені роботодавцем порушення трудового законодавства при його звільненні, а саме: наказ про звільнення не містить відомості про конкретний проступок позивача, питання щодо надання згоди на звільнення позивача профспілковим комітетом не вирішувалось. А позивач був відсторонений та не міг виконувати обов'язків згідно з посадовою інструкцією.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
ВС зазначив, що відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Суд роз’яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на них трудовим договором, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
Згідно з вимогами частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
ВС зазначив, що встановивши, що позивач був відсторонений від посадових обов'язків начальника елеватора, на протязі робочого дня перебував на підприємстві, суд не з'ясував, яким саме чином позивач повинен був виконувати трудові обов'язки, будучи відстороненим від роботи, у чому саме виразилось невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, яке саме порушення позивача передувало для винесення наказу про його звільнення.
Суд касаційної інстанції вказав, що покликаючись на те, що позивач окремо не оспорив законність накладених на нього дисциплінарних стягнень, суд не врахував, що при оспоренні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, суд зобов'язаний перевірити правильність накладення дисциплінарних стягнень, які враховані при звільненні, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установлений законом строк (постанова від 16.01.2019 у справі № 499/78/17-ц)
Джерело : Українське право
_03_03.png)
