Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До суду звернулась особа з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади вчителя та поновлення на посаді.
Позивач зазначала, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем та займала посаду вчителя англійської мови. У серпні позивач надіслала адміністрації школи заяву про продовження відпустки у зв'язку із тим, що у період відпустки перебувала на лікарняному. Проте її було звільнено з посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Позивач вважала, що її звільнено незаконно, оскільки щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Суди вирішили відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки звільнення позивача проведено з додержанням вимог чинного трудового законодавства.
З висновками судів попередніх інстанцій погодився і Верховний Суд.
ВС зазначив, що статтею 23 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Суд касаційної інстанції роз’яснив, що припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який він був укладений.
Тому звільнити працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у статтях 40, 41 КЗпП України (постанова від 26.12.2018 у справі № 640/498/17-ц).
Джерело: Українське право
_03_03.png)
