КЦС ВС дійшов висновку про неконституційність ч. 4 ст. 75 Сімейного кодексу України

Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду дійшов висновку, що ч. 4 ст. 75 Сімейного кодексу України про те, що наявність пенсії у розмірі прожиткового мінімуму є підставою для відмови у стягненні аліментів, є неконституційною.

Суд першої інстанції задовольнив позов про стягнення аліментів на утримання позивачки з її чоловіка у розмірі 1/2 частини його заробітку (доходів).  Позивачка отримує пенсію по інвалідності у розмірі одного прожиткового мінімуму, проте з огляду на тяжку хворобу вона потребує багато коштів на лікування, на яке витрачається вся пенсія.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що позивачка отримує пенсію по інвалідності у розмірі, що забезпечує її прожитковий мінімум, тому її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги. Суд керувався положенням ч. 4 ст. 75 СК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір аліментів до 1/3 частини заробітку (доходів) відповідача, а також звернувся до Пленуму Верховного Суду стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності ч. 4 ст. 75 СК України.

Колегія суддів зробила такі правові висновки.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Останній, зокрема, полягає у визнанні людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції).

Державні органи України, у тому числі судової влади, при розгляді питань, пов’язаних із правом особи на охорону життя і здоров'я, повинні керуватися вищезазначеними положеннями Конституції України та міжнародних документів як основоположних нормативно-правових актів, у яких втілений принцип верховенства права.

Надані сторонами докази свідчать про те, що вартість лікування позивачки перебільшує розмір прожиткового мінімуму та фактичного розміру пенсії, яку вона отримує. У результаті цього право останньої на достатній життєвий рівень для себе, гарантований ст. 48 Конституції України, буде порушене і обов’язок держави щодо створення умов, які б забезпечували всім медичну допомогу і медичний догляд у разі хвороби, буде невиконаний (ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права). 

Позивачка вимушена робити вибір між можливою загибеллю через відсутність відповідного лікування або достатнього харчування, що прямо порушує принцип верховенства права щодо визнання в Україні людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю, утвердження і забезпечення прав і свобод якої є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).

Тому колегія суддів вважала, що положення ч. 4 ст. 75 СК України не відповідають нормам статей 3, 8 та 48 Конституції України, а тому Верховний Суд їх не застосував.

При цьому зміст ч. 4 ст. 75 СК України слід тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов’язок подружжя утримувати інше з подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб з інвалідністю, яким у цій справі є подружжя, що потребує матеріальної допомоги.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до ВС для вирішення питання стосовно внесення до КСУ подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції КСУ.

Постанова Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 759/6629/19 (провадження № 61-15018св20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98054751.

Джерело: Верховний Суд