Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Особа звернулась до суду з позовом про усунення від права на спадкування.
Позивач вказувала, що спадкоємців першої черги за законом після смерті брата немає, вона є спадкоємицею другої черги за законом, оскільки є рідною сестрою померлого.
Особа зазначала, що прийняла спадщину після смерті брата шляхом подання заяви, але не має можливості оформити спадщину після смерті брата у зв`язку з тим, що її брат за два місяці до своєї смерті склав заповіт, згідно з яким заповів все належне йому майно відповідачу, яка є дочкою його колишньої дружини.
Позивач покликалась на те, що відповідач, скориставшись довірою померлого, завірила його у зціленні від онкологічного захворювання у народних знахарів, відвезла його до свого місця проживання, а брат у телефонній розмові скаржився їй на те, що його не лікують, у нього закінчилися гроші, у нього забрали паспорт і він не може повернутися додому та хоче скасувати раніше складений заповіт на відповідача. Оскільки відповідач своїми діями перешкоджала її брату скасувати заповіт, особа просила на підставі частини другої статті 1224 ЦК України усунути відповідача від права на спадкування.
Але суди відмовили у задоволенні позову за недоведеністю.
Позивач наполягала, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не врахували покази свідків та дійшли помилкового висновку про те, що вона не довела, що відповідач перешкоджала заповідачу скасувати заповіт.
Але касаційний цивільний суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції зазначив, що за змістом частини другої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
ВС роз’яснив, що положення частини другої статті 1224 ЦК України необхідно розуміти так, що підстави для усунення спадкоємця за заповітом чи за законом від права на спадкування через умисні дії, в результаті яких збільшилася їхня частка у спадщині, може виникнути лише тоді, коли така особа перешкоджала спадкодавцеві виразити, змінити чи скасувати своє волевиявлення у заповіті.
Так, спадкоємець, маючи корисливий умисел, вчиняє дії, результатом яких є виникнення права на спадкування або збільшення його частки у спадщині.
Суд зауважив, що, незважаючи на те, що частина друга цієї статті прямо не вимагає підтвердження вчинення незаконних дій спадкоємця у судовому порядку, лише судове рішення може бути легітимною підставою для встановлення факту їх умисного вчинення і, як наслідок, - про усунення спадкоємця від права на спадкування. Не можуть спадкувати ні за законом, ні за заповітом особи, які перешкоджали спадкодавцеві виразити, змінити чи скасувати своє волевиявлення у заповіті, але за умови, що такі діяння сприяли виникненню права на спадкування у них або інших осіб або збільшенню їхньої частки у спадщині.
ВС зазначив, що позивач не надала належних та допустимих доказів про те, що відповідач, маючи на меті отримати спадкове майно, умисно перешкоджала особі скасувати заповіт або внести зміни до нього. А сам по собі факт наявності у заповідача тяжкої хвороби не є достатнім доказом його фізичної неспроможності в межах, необхідних для волевиявлення і складення чи скасування заповіту (постанова від 24.09.2020 у справі № 320/2176/17-ц).
Джерело: Українське право.
_03_03.png)
